Опис досвіду роботи

 

                                 Ми – вчителі, ми обрані богами

                          Мостом духовним бути між віками...

      Не знаю, хто сказав ці слова, але вони точно передають суть вчительської праці. Саме вчителі, вбираючи в себе духовні і культурні надбання усіх попередніх поколінь людства, передають їх майбутнім поколінням, щоб «не засохла нива життя». І неабияка роль в цьому відведена викладачу історії.

          Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. «Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне», – справедливо наголошував видатний український історик М.С.Грушевський. За короткий час в Україні створено нову цілісну систему викладання історії України та Всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Вона повністю звільнена від ідеологічних, вузько класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та перспективи майбутнього.

             Особисто для мене,  історія ніколи не була  тільки зразком епохи, чи розповіддю про певні події в житті людства. Для мене вона – невичерпне джерело світової мудрості, духовна скарбниця, завдяки якій я вгамовую спрагу і до яких я веду своїх учнів, щоби збудити в них і розвинути найкраще, що в них є від природи людського. Історія  – це життєдайне джерело, яке ніколи не дасть засохнути душі і серцю. Пам'ятаючи мудрі слова Антуана де Сент-Екзюпері «Вода буває потрібна й серцю...», я теж намагаюся бути «садівником дитячих душ», дбаю, щоб мої учні були не тільки компетентні в історії, а й були духовно багатими, щирими людьми, сильними духом, витривалими, добрими і чуйними, вміли дружити, радіти життю і зустрічі з людьми, цінувати в людині мудрість і щире серце. І найголовніше – пізнати себе, бо урок історії – це не тільки урок суспільствознавства, а й урок людинознавства. А тому особливу увагу приділяю вихованню патріотизму,  культури учнів та шляхам зацікавлення предметом. Адже історія – це нескінченний процес мислення-співпереживання, співчуття, спілкування. Вивчення історії є одним із найважливіших засобів саморозвитку і самовдосконалення особистості.

              Основною проблемою над якою я працюю є використання інноваційних технології у викладанні історії як засіб формування ключових та предметних компетентностей учнів. Актуальність  педагогічної проблеми полягає в тому, що  у сучасному,  вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти, значною мірою, залежатиме від результативності запровадження інноваційних  технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання і дають суспільству людей, які здатні приймати нестандартні рішення, вміють об’єктивно та творчо  мислити, виховувати компетенції. Ключовим для нинішньої освіти стає необхідність становлення компетентної особистості, що передбачає формування в учнів здатностей учитися, мислити і діяти самостійно, робити власний вибір і нести за нього відповідальність. Компетентнісно спрямований підхід забезпечує використання знання як інструменту розв’язання життєвих проблем, що допоможе молодій людині успішно долати життєві перешкоди та отримувати бажані результати.

          Тому існує необхідність в удосконаленні існуючих педагогічних систем та психологічних підходів до формування компетентних особистостей, розвитку творчості учнів, знаходження нових засобів підвищення якості та інтенсивності навчально-виховного процесу.

    За допомогою впровадження інноваційних методів можна сформувати і пробудити національну, історичну свідомість ди­тини, виховати людину, яка вміє са­мостійно мислити, людину, яка зможе зробити свій внесок у розви­ток суспільства і держави та буде озброєна необхідними для цього знаннями, вміннями. Мета дослідження полягає і в тому, щоб розкрити поняття інноваційних педагогічних технологій, розкрити основні методологічні вимоги, яким має відповідати будь-яка інноваційна технологія навчання при формуванні історичної свідомості учнів.

Що стосується теоретичної бази досвіду, то вона закладена в основних документах освіти:

·       Національній  доктрині розвитку освіти України;

·        Положення «Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти» (1999);

·        Закон України  про  освіту, «Про середню  загальну  освіту»;

·        Положення «Про порядок  здійснення  інноваційної  освітньої  діяльності»

          (Наказ МОН України  від 17.11.2000р.  № 522) .

Дослідженням   проблеми педагогічної інновації займалися: О.Арламов, М.Бургін, В.Журавльов, В.Загвязинський,  Н.Юсуфбекова, А.Ніколс та інші, які намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.

       Провідною ідеєю мого досвіду є пробуджувати в учнів прагнення до самореалізації своєї особистості, розуміння та осмислення свого життя, самостійного вирішення як щоденних життєвих завдань, так і складних проблем, щоб стати життєво компетентними, життєстійкими, життєздатними та завжди працювати на користь людям та своїй країні.

       У наш шалений час комп'ютеризації, механізації, модернізації ті години, які люди витрачали колись на розвиток свого інтелекту, тепер забирає телевізор, комп'ютер, Інтернет, ілюстровані журнали, відео- і радіоапаратура і перетворює людину на технологічного робота. І я своїми уроками відвойовую цей час, щоб навчити дітей використовувати наукові надбання людства з користю для навчання.

              Є кілька шляхів, за допомогою яких я намагаюсь мотивувати дитину до вивчення історії, до виховання патріотичних почуттів: це комунікаційні технології, мультимедійні засоби навчання, інтерактивні методи навчання, проектна технологія, використанням архівних відеоматеріалів, документальних та  художніх фільмів тощо.

Першоосновою вивчення історії вважаю детальне дослідження архівних документів, нормативно-правових актів, установчих документів певного періоду вивчення історії. Пошуком архівних матеріалів і доказів займаюсь особисто, або ж за допомогою системи електронних архівів та мережі Інтернет. Коли вивчений матеріал покладений на достовірну основу – зникає в учнів звичка теоретичного вивчення історії. Для активізації пошукової діяльності інколи залучаю учнів, особливо при вивченні тем, які детально висвітленні у мережі Інтернет, таким чином учні стають учасниками веб-квесту, що останнім часом стає все популярнішим серед методів навчання.

Супровідними елементами при викладанні нового матеріалу є вже всім звична презентація. При вивченні складних тем, презентації складаю сама, при вивченні легших та узагальнюючих тем довіряю цю справу учням. Для них така форма навчання не лише виявляється легшою, але й цікавішою, оскільки потребує не звичне заучування матеріалу, а  використання його за для створення власної роботи у вигляді презентації, відео, тестів, загадок. Така форма діяльності учнів не лише дає можливість вивчити основні розділи теми, а й розвивати творчі здібності, вміння систематизувати, узагальнювати.

              Ефективними на шляху зацікавлення історією є уроки-диспути, уроки-семінари та інтерактивні методи навчання. Їм я надаю перевагу, тому що вони розраховані на велику самостійність учнів. Готуючись дома, їм необхідно багатот готуватись: прочитати параграф, обміркувати його весь і окремі епізоди, вибрати необхідне до уроку, ознайомитися з додатковою літературою. Тоді учень на уроці стає співрозмовником, дослідником, а не слухачем і засвоювачем готових істин. І не секрет, що найбільш цікавими і ефективними уроками є ті, на яких сам учень – активний учасник, співавтор, коли цей урок глибоко зачіпає його почуття та інтереси. Такі уроки обов'язково передбачають випереджувальні домашні завдання, діалогові технології, пошукову діяльність.

              Особливого значення на уроці я надаю діалоговим (інтерактивним) технологіям навчання. Сам термін «інтерактивне навчання» бере своє походження від англійського слова interation, що означає взаємодія. Тобто інтерактивне навчання – це нявчання, побудоване на принципах взаємодії учня з усіма учасниками та об'єктами педагогічного процесу. Діалог на уроці ведеться на різних рівнях: учитель – учень – історичний документ, автор – документ – учень, учень – художній історичний текст – учитель, учень – архівний документ – учень, учень – документ  – зошит – підручник та інші варіації. Таке інтерактивне навчання – це комунікативно-діалогове навчання, яке спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності учнів.

              Таким чином, на моєму уроці історії здійснюються мікро- і макродіалоги, коли початкове сприйняття учнями історичного факту, яке було зроблене завчасно дома, під час обговорення, обміну думками між усіма учасниками навчального процесу коригується і поглиблюється. А це веде до створення у свідомості учня свого «власного бачення», збагаченого особистісним «я». Дуже цікаво, і я це вітаю на уроці, коли учень висловлює оригінальну думку, яка суперечить багатьом думкам учнів, учителя, автора історичного джерела. Тоді зав'язується жвава дискусія, яка глибоко зачіпає почуття і переживання дітей, і тоді цей урок і тема запам'ятовуються надовго або і назавжди, бо він пройшов емоційно-комунікативний рівень. Інколи я сама учням ставлю провокаційне запитання або категорично висловлюю свою думку з приводу події  чи якогось історичного явища, дивлюся спочатку на здивовані обличчя своїх учнів, а потім отримую, як то кажуть, «по заслугам». Особливо це актуально у наш непростий час «гібридної» війни.  Тому я вважаю, що діалог як форма  свідомої діяльності в сучасній освіті – це основний психологічний та націанольно-усвідомлюючий  принцип вивчення історії.

             Вивченню теми уроку  передує знайомство з  епохою, в якій відбулась та чи інша подія. Щоб цікавим було це знайомство, враховуючи вікові та індивідуальні особливості, я застосовую різні інноваційні  форми і види роботи. Наприклад, добре сприймаються і дають свої результати  перегляд архівного відео, фрагментів художніх фільмів, «рольові ігри», «інтерв'ю з історичною особою», «мікрофон», коли на такий урок приходить вдаваний історичний діяч, роль якого виконує хтось із учнів. Такий учень добре має знати біографію діяча, особливості епохи. Решта дітей ведуть з ним розмову, ставлять запитання, беруть інтерв'ю за біографією  чи змістом його участі у тій чи іншій історичній події.

              У темах загального характеру, наприклад вивчення сутності демократичних революцій чи особливостей внутрішньополітичних режимів країн, я використовую «мозкову атаку» або дослідницьку роботу учнів. «Мозкову атаку» проводжу в двох варіаціях. Перша, коли я задаю питання, яким ви побачили історичну епоху  після знайомства з особливостями розвитку країни. Після цього ставлю завдання скласти психологічний чи історичний  портрет певного історичного діяча. І тоді кожен із учнів у ланцюжковому порядку висловлює свою думку, своє враження, яке демонструється  однією фразою, аж поки не закінчаться думки. І другий варіант, коли  я сама складаю запитання для «мозкової атаки», а учні відповідають на них. Відповіді можуть будуватися і вланцюжковому порядку і фронтально, хто швидше зорієнтується.

У своїй педагогічній практиці намагаюсь шукати зв’язки історії із тими професіями, які учні здобувають у нашому Центрі. Так, зокрема, при вивчені тем  з групою фотографів намагаюсь як найширше застосувати фото та відео матеріали, аби довести велику роль фотографів у справу збереження історичної пам’яті. Що дає змогу усвідомити їх роль для історії сьогодення.

При вивченні історії з флористами, шукаю історичні факти пов’язані із історією тієї чи іншої квітки та її ролі для певної країни. Так, зокрема, проводжу паралелі між Китаєм і Хризантемою, Росією і Півонією, Україною та Маком і т.п.

 Що стосується зв’язку історії і перукарської справи, технології виготовлення одягу,  то учні самостійно шукають зачіски та стрижки,  відповідні моделі одягу, модні  аксесуари, що були притаманні часу, який вивчається. Цим самим учні вивчають історію повсякденності певної епохи.

              Учні часто залучаються  до дослідницької роботи. Вони працюють над рефератами, доповідями, повідомленнями на задану тему чи проблемні питання. Така робота передбачає взаємодію вчителя і учня. Я контролюю підбір літератури, допомагаю намітити план дослідження, визначити його мету і завдання. Тільки після такої співпраці учень уже з готовою роботою виступає на уроці чи конференції. Щоб активізувати слухачів, пропоную їм поставити запитання до виступаючого або зафіксувати в зошиті певні дати, назви, імена, які служать ілюстративним матеріалом до теми реферату, повідомлення, доповіді. Інколи після такої роботи пропоную учням дати пояснення  певним іменам, географічним назвам, датам, щось на зразок тих завдань, які є у підручниках Струкевича О.К.  В основному учні таку роботу виконують самостійно, але в кожній групі є такі діти, які з нею можуть справитися за допомогою підручника.

             Часто пропоную дослідницьку роботу, яка передбачає усний звіт про своє дослідження з опорою на самостійно складену таблицю або дискусію з ккласом у межах теми, причому запитання може ставити як дововідач, так і слухачі. Таблиця обов'язково передбачає портрет діяча або художню картину події, що вивчається,  хронологічні межі, опорні слова та дати . Інколи до дослідницької діяльності учня додається ще й творча робота у вигляді тестових завдань або кросворду для перевірки засвоєння матеріалу, виготовлення слайд-шоу, тематичної газети.

                      Серед улюблених моїх прийомів, які можуть стати фрагментами багатьох уроків, є історична гра «хрестики-нулики», «мозкова атака», «робота в парах або в групах», «гронування», «павутинка».

                      Гра «хрестики-нулики» виконується за допомогою мультимедійних засобів навчання – проектору, екрану, комп’ютеру. На екран виводяться запитання і таблиця як у звичайних «хрестиках-нуликах». Учні об’єднується у команди і починають змагатися. Вірна відповідь позначається на відповідній клітинці за допомогою мишки та анімаційної позначки.

             Метод «павутинка» частіше всього використовується як  узагальнюючий після вивчення теми або як форма контролю. Наприклад, після вивчення тем з розділів культури України,  пропонується утворити «павутинку», з'єднавши стрілочками слова і словосполучення в трьох колонках:

   С.Уточкін                     1893                        В.Хвойка

      1913                              Одеса                     «мертва петля»

      Трипільці                      опера                     спів

      С.Крушельницька        П.Нестеров            аероклуб

           На багатьох уроках застосовую стратегію «робота в групах або в парах», яка подобається учням. Це в якійсь мірі економить час і дає можливість більш детально висвітлити якесь питання. У групофій формі роботи є свої плюси і мінуси, тому що в кожній групі чи парі хтось «грає першу скрипку». А хтось використовує загальне дослідження і отримує за це оцінку. Але навіть у такому випадку я задоволена, бо слабший учень має прозвітувати про загальну роботу, і якщо він справився і його не доповнюють, він отримує оцінку не тільки в балах, а й своєї значимості. А це робить його впевненішим і викликає бажання працювати. Я не ставлю за таку роботу оцінку всій групі, а тільки тому, хто звітує. І учні в групах самі вирішують, хто буде відповідати.

              Використовуючи групову форму роботи, я намагаюся максимально оптимізувати її. Для цього групи формуються із 4-ьох учнів, які розташоввані за сусідніми столами в одному ряду. Діти з передніх парт повертаються до тих, хто стдить за ними. Інколи всі учні отримують своє конкретне завдання, тоді група оцінюється вербально, а результат цієї роботи додається до активності в інших видах роботи. Наприклад, при вивченні будь-якого із проявів національно-визвольного руху, починаючи із програми 10 класу, коли дається не один конкретний випадок, а пропонуються для аналізу кілька виступів селян чи робітників, завдання для кожної із  груп будуть однакові, тільки події для аналізу різні. Повстання на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський» 1905 року висвітлене у різних джерелах інформації: художній фільм «Потьомкін» Сергія Ейзенштейна 1925 року виробництва;  у спогадах очевидців подій,  та у біографічних даних повстанців Г.Вакуленчука та П.Матюшенка. Тому клас ділиться на три групи, які отримують  завдання:

           1. Визначити тему завдання.

           2. Передати своє враження від події.

           3.Проаналізувати зміст.

           4.Визначити характер повстання.

           5.Назвати основних учасників повстання.

           6.Визначити, які характерні риси повстання визначені у поданому уривку.

       На деяких уроках доцільним є використання такої інтерактивної стратегії як «гронування», яка часто будується на асоціативному принципі. Наприклад, при вивченні теми «Українська революція 1917-1918 рр.»  з'явилося «гроно» «Революція». Асоціації учні називають самі, при чому часто вони пов’язані із революцією «Гідності» 2013-2014 року. 

    На тих уроках, де розглядається спірне питання, суперечливий образ чи вчинок  особи, використовую стратегію «захисти позицію»: клас тоді ділиться навпіл і кожна половина відстоює свою позицію по відношенню до проблеми, особи, події, аргументуючи текстом. Наприклад, «Чи варто було Україні позбавлятись ядерного статусу?!», «Аварія на ЧАЕС: помилка людини чи радянської системи?», «Чи можна було уникнути Другої світової війни?!»,  «Чи є посуха і неврожай основними причинами голодів в Україні?!» і т.і. Тоді учні по черзі висловлюють аргументи, захищаючи свою позицію. Загальний висновок із цього один – наскільки уважно учні прочитали  і глибоко осмислили текст документу, і чи  він  зводиться до єдиної думки.

      З урахуванням вікових особливостей дітей застосовую і такий інтерактивний метод як «кубування». Учням він допомагає у складанні історичного портрету, описі історичної епохи   в усній чи письмовій формі. Повертаючи грані кута, на яких записані питання, учні відповідають на них. На початковій стадії працюємо разом, відбираємо вдалі фрази і записуємо, а надалі учні звикають працювати самостійно. Завдання на гранах куба контретизовані у відповідності до історичної особи чи події.

   1.ОПИШИ (Хто це?)

   2.АНАЛІЗУЙ (Звідки це?)

   3.АСОЦІАЦІЇ (Про що згадуєш?)

   4.ПОРІВНЯЙ (На кого, що схоже? Подібність і різниця з іншими історичними постатями)

    5.АРГУМЕНТУЙ (За і проти, негатив і позитив)

    6.ЗАСТОСУЙ (Для чого? Чого навчає? Над чим змушує замислитися? Які емоції викликає?)

Наприклад, при вивченні теми «Друга світова війна. Світ після Другої світової війни 1939-1945 рр.» Учні дають такі відповіді:

1.ОПИШИ

Війна – це збройна суперечна між державами, людьми за територію, сфери впливу, ... .

2.АСОЦІАЦІЇ

Смерть, горе, зло, страх, гул снарядыв, розриви бомб, вогонь, безсонны ночы, сльози, кров, страждання, ... .

3.ПОРІВНЯЙ

Виверження вулкану, цунамі, шторм у відкритому морі, від яких не втечеш і не сховаєшся, які нищать все навколо і забирає життя, ... .

4.АНАЛІЗУЙ (Що дає?)

Калічить людей духовно і фізично, нищить народне господарство, людей, породжує ненависть, вдосконалюється військова промисловість, ....

5.ЗАСТОСУЙ (Для чого?)

Розширення кордонів. Здобути вплив, підкорити, збагатитися, захистити, протистояти, ...

6.АРГУМЕНТУЙ

За: випробовування на силу духу, мужність, захист Батьківщини,майбутнього, вияв героїзму, ...

Проти: сіє страх, нищить вся і всіх,сильніший підкоряє слабшого, ...

       Використання інноваційних та інтерактивних технологій на уроках історії активізує пошукову діяльність учнів, спонукає формулювати власні судження, стимулює образне, асоціативне, логічне мислення, , залучає їх до читання історичних джерел, робить процес навчання більш інтенсивним і ефективним. Але я вважаю, що не слід наповнювати урок великою кількістю новітніх методів і прийомів, і не прагну перетворити урок  у карусель методів і прийомів заради методики, домінуючим все рівно має бути діалог різних рівнів. Та моє завдання – за допомогою інноваційних  стратегій привернути увагу до вивчення історії, зацікавлення нею, допомогти учням глибше осмислити свою значущість перед Батьківщиною, дати можливість кожному пізнати і проявити себе найповніше і отримати задоволення від спілкування з учителем та ще й при цьому отримати і відповідний бал.

        Кожен учитель історії, завдяки багатому людському досвіду, творить-вибудовує особистість дитини, її інтелект, формує її душу, мораль, розвиває патріотичні почуття. А раз розвиває, значить має бути і сам патріотом, творчою особистістю. Самоосвітній діяльності я приділяю теж багато часу. На даний час працюю над написанням кандидатської наукової дисертації по близькій за фахом темі «Розвиток системи професійно-технічної освіти на Поділлі у перші повоєнні роки 1944- сер. 60-х рр..». Часто відвідую наукові краєзнавчі та міжнародні конференції, є автором більше 20 наукових статей, що присвячені історії рідного краю. Цікавлюсь новинами у галузі історичної науки, пишу вірші і маю активну громадянську позицію, чого і намагаюсь сама вчити своїх учнів. Своїми уроками, прийомами і методами я намагаюся у якомога більшої кількості учнів сформувати любов та повагу до історії своєї Батьківщини, формувати в них чітке усвідомлення себе українцями та свого святого обов’язку  працювати над розвитком самостійної, процвітаючої держави Україна.

   Історія – це, дійсно, школа життя, це бездонна криниця найрізноманітніших знань, найскладніших переживань і відчуттів, це можливість заглянути в самого себе, глибше пізнати себе і світ. І якщо суспільство складається із свідомих особистостей,  воно безупинно нарощує родючі прошарки духовного і культурного грунту, з якого проросте квітуча і сильна держава.

Список використаної літератури:

1.    Бабанов К. Методика викладання історії: традиції та інновації/ К. Баханов // Історія в школах України. - 2002. - № 6. - С.9-12;

2.    Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі: Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.: іл.

3.    Баханов К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник. – Запоріжжя: Просвіта, 2002. – 108 с.: іл.

4.    Бирзул О. Реалізація форм та методів розвивального навчання на уроках історії в системі особистісно-орієнтованої освіти // Історія України. - 2005. - N42 (11 листопада). - С.9-15;

5.    Бойко О.Д. Історія України. Тести. Запитання. Завдання. – К.: Видав. центр “Академія”,1998. – 256 с.

6.    Демиденко Т. Удосконалення змісту і методів викладання шкільних історичних дисциплін // Історія України. - 2001. - № 41 (Листопад). - С.3;

7.    Кравченко Д.Г. Історична освіта в школі: проблеми оновлення // Вища освіта України. Теоретичний і науково-методичний часопис. - К.: Інститут вищої освіти АПН України, №2 (12). - 2004. - С.59-65;

8.    Сучасний учитель та сучасний урок (методичні рекомендації щодо вивчення історії України  та всесвітньої історії в школі).: укладач Левітас Ф. Л. – 2-е видання, стереотипне. – К.: КМІУВ імені Б. Грінченка, 2002. – 15 с.